- зватися
- [зва/тиес'а]
зву/с'а, зве/с':а, зве/ц':а, зву/ц':а; нак. зви/с'а, зв'і/ц':а
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
зватися — зву/ся, зве/шся, рідше зову/ся, зове/шся, недок. 1) Іменуватися, мати ім я, назву; називатися, прозиватися. 2) Своїми особливостями відповідати якій небудь назві, якомусь поняттю; характеризуватися яким небудь словом … Український тлумачний словник
зватися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
відізватися — див. відзиватися … Український тлумачний словник
запізватися — див. запозиватися … Український тлумачний словник
обізватися — див. обзиватися … Український тлумачний словник
обізватися — [об ізва/тиес а] ву/с а, оуб і/звеис :а/ ве/с :а, оуб і/звеиц :а/ ве/ц :а, оуб і/звеимос а/ веимо/с а, оуб і/звеитеис а/ веите/с а, оуб і/звуц :а/ ву/ц :а; нак. ви/с а, в і/ц :а … Орфоепічний словник української мови
обізватися — див. обзиватися … Словник синонімів української мови
відізватися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
запізватися — дієслово доконаного виду почати судову справу проти когось арх … Орфографічний словник української мови
обізватися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови